Одного разу хлопці запитали діда: “Скажи ось ти з дружиною живеш півстоліття, і ви не сваритесь. Як це?”
– Ви знаєте, що молоді вечорами ходять на посиденьки, а потім проводжають хлопці під ручку дівчат, по центральній вулиці гуляють. Один вечір проводив – нічого, два – привід … а три вважай наречений.
Ось і я пішов проводжати одну, йду щось кажу, а вона раптом стала витягати потихеньку свою руку з-під моєї. Я не зрозумів, виявляється я йшов прямо в калюжу на дорозі, повертати не став. Вона калюжу оббігла і знову мене під руку. До наступної калюжі я йшов цілеспрямовано. Вона також прибрала руку …
На наступний вечір з іншою дівчиною я по колишньому маршруту. Та ж картина, оббігала калюжі …
На наступний вечір пішов з третьою. І знову посередині дороги по калюжах. Підходжу – вона за мене міцно тримається, слухає мене і … пішла по калюжі зі мною. Ага – просто не побачила калюжу. Тоді я до наступної – глибшої. Подруга нуль уваги на калюжу. Ось з того часу і ходимо поряд і не лаємося, живемо у злагоді…
Новини від “Батяр” в Facebook та Instagram. Підписуйтесь!
Читайте також: Бог – це твій внутрішній голос
