Одного разу вчитель велів двом учням обійти околиці й знайти якомога більше загадок. Один учень повернувся через день і розповів:
– Нічого я загадкового не побачив, учитель. У нашому районі є і ліс, і гори, і море. Є також кілька селищ і одне місто. Всі землі давно вивчені й всім знайомі. Другий учень прийшов тільки через тиждень і сказав:
– Вибачте, учитель, що я не встиг обійти всі околиці. Я не посмів довше затримуватися, хоча мені не вистачило часу, щоб зібрати всі загадки. Рано вранці я вийшов на поле. Тут же навколо мене з’явилися тисячі загадок. Чому кожна квітка прекрасна, але всі вони різні? Чому крапелька роси маленька, а в ній відбивається все небо? Чому Бог створив так багато різних трав? Учень розповідав довго, поки вчитель не перервав його питанням:
– Де ти ще встиг побувати крім поля?
– Після поля я пішов на берег моря і зустрів там іншу тисячу загадок. Чому вода в морі солона? Чому Бог створив водних і земних тварин? До вечора учень розповідав про загадки, які він зібрав, і закінчив розповідь словами:
– Більше я нікуди не встиг сходити, учитель. Занадто багато загадок було навколо, а я ще так мало знаю відповідей на ці загадки.
– Нічого страшного, – відповів учитель. «- Для мудреця завжди навколо тисяча загадок. Чим більше пізнаєш, тим ясніше розумієш, як мало ти знаєш. І тільки для дурня – все ясно…
Більше цікавого від “Батяр” в Facebook та Instagram. Підписуйтесь!
Читайте також: Все-таки люди виняткові істоти!
